Повний пенсіон. Спецпроект "Власні фінанси" // діловий тижневик "Галицькі контракти", #23(838) від 09 червня 2008 року
ПОВНИЙ ПЕНСІОН
Світлана СЛЄСАРУК, Олена ШКАРПОВА
Менеджери недержавних пенсійних фондів обіцяють інвесторам за 20 років перетворити $100 на $1 млн. Перевірити, скільки реально можна заробити на влаштовану старість, неможливо - НПФ почнуть здійснювати виплати не раніше ніж через 10 років.
Чотири роки тому компанія «Квазар-Мікро» та КУА «КІНТО» створили відкритий пенсійний фонд «Соціальний стандарт». Його мета — пенсійне забезпечення працівників компанії «Квазар-Мікро» та інших українських підприємств (фонд доступний для всіх громадян України). Засновники Соціального стандарту розраховували, що за 3-5 років він стане одним із лідерів ринку недержавного пенсійного страхування за розмірами чистих активів. Минуло 4 роки. За даними фонду, на кінець 2007-го в ньому брали участь лише 2625 членів (у багатьох корпоративних недержавних пенсійних фондів налічується по 10-15 тис. осіб), активи в управлінні — на 9 млн грн (у Першого національного відкритого пенсійного фонду, лідера ринку, — 38 млн грн). Сума пенсійних виплат у Соціальному стандарті за весь 2007-й становила 20 тис. грн. «Великі виплати почнуться років через 5-7», — припускає Віталій Птіцин, керуючий активами інвестиційних та пенсійних фондів КУА «КІНТО». При цьому інвестменеджер вважає фонд успішним: торік дохідність Соціального стандарту сягнула 47% — найвищий результат на ринку недержавних пенфондів.
Багато вкладників фонду «Соціальний стандарт» — юрособи. Українські компанії поки що є найактивнішими учасниками ринку недержавного пенсійного забезпечення. «Роботодавці зрозуміли вигоду недержавних пенсійних фондів. НПФ — потужний інструмент мотивації персоналу», — пояснює генеральний директор компанії «VAB Пенсія» Сергій Єрмакович. Найбільші промислові підприємства (Запоріжсталь, Азовсталь тощо) уже кілька років фінансують своїх літніх працівників та екс-працівників за рахунок власних корпоративних пенсійних фондів. Українці самостійно практично не інвестують у НПФ: Контракти так і не знайшли пенсіонера, що розбагатів за рахунок пенсійного фонду.
Сейф для пенсії
Фінконсультанти називають два основні способи накопичити на влаштовану старість: вкласти гроші у недержавний пенсійний фонд (НПФ) або купити накопичувальну страховку. Більшість інших інвестінструментів — акції, металеві депозити, відкриті та закриті ПІФи, кредитні спілки тощо — вважаються високоризиковими, а тому не гарантують одержання пенсії через 15-20 років після початку інвестування. «Накопичення на пенсію мають бути низькоризиковими інвестиціями, тобто на 99% гарантованими», — каже Ганна Плешакова, заступник директора Агентства перспективних фінансових технологій.
З часом в Україні може з’явитися ще один ефективний інструмент накопичення на старість — довгострокові пенсійні банківські рахунки. «Накопичувальні рахунки — ті самі депозити, тільки термін їхньої дії становить щонайменше 10 років (до настання пенсійного віку). Умови договору не передбачають зняття грошей з накопичувального пенсійного рахунка до пенсії», — каже Ганна Плешакова. Термін «накопичувальні пенсійні рахунки» давно прописаний у законодавстві, однак банки його не використовують — немає відповідних норм-роз’яснень Нацбанку, необхідних для відкриття таких рахунків.
Багато банків пропонують пенсійні депозити, однак вони мало чим відрізняються від звичайних видів вкладів. Фінансові консультанти не вважають цей інструмент реальним пенсійним накопиченням, оскільки інвестор може витратити гроші до настання пенсійного віку.
Принцип роботи недержавного пенсійного фонду схожий на діяльність інвестиційних фондів. Інвестор вкладає в НПФ, фонд керує його грішми, нарощує дохідність (інвестуючи в акції, облігації, банківські депозити) й по закінченні певного терміну (зазвичай після настання пенсійного віку вкладника) платить пенсію. При цьому отримувати пенсію від НПФ можна вже в 45 років для жінок і в 50 років для чоловіків, тобто за 10 років до настання офіційного пенсійного віку. Раніше вилучити гроші з фонду нереально: договори з НПФ не передбачають дострокового зняття накопичених коштів. Гроші можуть видати тільки у разі настання інвалідності 1-ї групи або виїзду клієнта НПФ на постійне місце проживання за кордон. Якщо учасник НПФ помер, накопичену суму виплатять його спадкоємцям.
Мінімальний вклад у недержавний пенсійний фонд становить 53 грн на місяць, максимальний — необмежений. Клієнт може платити внески регулярно, а може одноразово. Внески до фонду можуть робити і майбутній пенсіонер, і його роботодавець. В обох випадках пенсійний рахунок належить виключно майбутньому учасникові НПФ.
Накопичувальні страхові програми — це ті самі страховки життя (за ризиками «смерть» і «втрата працездатності внаслідок нещасного випадку»), тільки діють вони не один рік, а протягом 10-15 років. Увесь цей час клієнт щороку перераховує страховикові по $1-1,5 тис. (середня ціна накопичувальної страховки на ринку, втім, є й дешевші продукти). Сплачувати внески за страховкою потрібно щороку. Якщо клієнт втратить працездатність, компанія виплатить йому страхову суму, прописану в договорі (у разі загибелі — родичам страхувальника). Якщо за 10-15 років страховий випадок не настав, клієнтові виплачують всю накопичену суму (включаючи інвестдохід) або платять щомісячну пенсію протягом тих самих 10-15 років.
Натисніть, щоб збільшити
Можна достроково припинити програму накопичувального страхування, але тоді страхувальник втрачає частину коштів: 80% внесків (якщо гроші накопичувалися в СК менш ніж три роки) і 50% суми (якщо страхувальник платив за полісом 5-7 років). «Що ближчий термін закінчення дії страхової програми, то більшу суму отримає страхувальник у разі розірвання договору», — резюмує Роман Деніс, національний менеджер Grawe Group Україна.
Усі учасники НПФ мають податкові пільги. Для фізичних осіб під прибутковий податок потрапляє тільки 60% виплат. Роботодавці, що перераховують гроші до НПФ або страхової компанії, можуть відносити пенсійні внески на валові витрати (щоправда, не більш ніж 15% фонду оплати праці). Фахівці вважають, що багато українських компаній використовують НПФ для мінімізації оподаткування і відмивання грошей: 90% залучених у пенсійні фонди грошей належать юрособам.
Двоє зі скриньки
Фінансові консультанти не одностайні в тому, що вигідніше для забезпечення влаштованої старості: накопичувальна страховка чи внесок у НПФ. Продукти страховиків і пенсійників схожі: лайфові компанії та пенсійні фонди накопичують внески своїх клієнтів, інвестують їх у різні фінансові інструменти, а після настання пенсійного віку вкладників виплачують їм пенсію. Відмінності НПФ та програм страхування життя — рівень дохідності вкладень і цілі продуктів. Завдання НПФ — заробити якомога більший інвестдохід для майбутнього пенсіонера, страховика — забезпечити клієнтові страховий захист.
Представники НПФ кажуть, що торік інвестиційний дохід українських пенсійних фондів був на рівні від 25 до 45%. За даними Держфінпослуг, середня дохідність пенсійних активів у 2007 році становила 16,1% (інфляція в 2007-му — 16,6%). Держфінпослуг і пенсійники наводять різну статистику, бо деякі фонди справді показують високу дохідність, тоді як інші заморожені або лише накопичують кошти. «Міжнародний досвід показує, що ефективні НПФ мають річну дохідність на рівні півтори депозитні банківські ставки, а найкращі гравці цього ринку заробляють до двох депозитних ставок», — каже Віталій Мельничук, віце-президент КУА «Кінто».
З початку 2008 року більшість фондів показують збитки: -7%. Поточна від’ємна дохідність пенсійних активів у 2008-му пояснюється складною ситуацією на фондовому ринку.
Страховики обіцяють своїм клієнтам гарантований дохід: за законом 4% річних. До нього можуть ще додати 4-6% надобов’язкових. «Дохідність інвестицій українських страховиків невисока — у середньому до 10% річних. Причина — вкрай консервативна інвестиційна стратегія вітчизняних страхових компаній (здебільшого страховики кладуть гроші на банківські депозити). За кордоном лайфові СК є великими гравцями інвестиційного ринку і заробляють для своїх клієнтів більший інвестдохід: активно вкладають у цінні папери, золото та інші інструменти», — розповідає Ганна Плешакова. Фахівець вважає пенсійні фонди вигіднішим інструментом заощадження грошей на старість, ніж дорогі накопичувальні страховки. У травні 2008-го інвестиційний дохід страховиків був або в мінусі, або дорівнював нулю (якщо рахувати з початку року).
Розмір пенсії від НПФ або від страховика залежить від суми накопичень на пенсійному рахунку клієнта, щорічного інвестиційного доходу і тривалості пенсійних виплат. Обчислити майбутню пенсію можна за допомогою формули складних відсотків або спеціального калькулятора на сайті однієї з пенсійних чи страхових компаній. Наприклад, за умови перерахування до НПФ по 500 грн щомісяця протягом 20 років і ймовірної середньої дохідності фонду протягом двох десятиліть 20% річних щомісячна пенсія у перший пенсійний рік становитиме 7900 грн. На наступний рік сума щомісячних виплат може збільшитися за рахунок реінвестування коштів, що залишилися в НПФ. Однак майбутнім пенсіонерам слід ураховувати «знижувальний» чинник: суми пенсійних виплат потрібно коригувати на інфляцію. За останні 8 років гроші в Україні знецінилися на 70%. Аналітики очікують сповільнення інфляції у довгостроковому періоді, однак загалом за 20-25 років загальне зростання цін може перевищити 100%. А отже, пенсія в розмірі 8 тис. грн через 20 років — це лише 4 тис. грн у перерахуванні на нинішні гроші.
При цьому аналітики вважають, що середня дохідність НПФ у наступні 15-20 років навряд чи перевищить 15% річних. Зараз дохідність деяких пенсійних фондів зашкалює за 35%, однак поступово вона знизиться — з часом інвестиційні інструменти перестануть приносити високий дохід (наприклад, депозити і фондовий ринок).
Страховики, на відміну від пенсійників, не обіцяють великих пенсій. Перераховуючи страховикові по 500 грн щомісяця протягом 20 років, клієнт отримуватиме щомісячну пенсію в розмірі 1000 грн (без урахування інвестдоходу, термін виплати пенсії — 10 років). По суті, за 20 років внесків клієнт накопичує 120 тис. грн, які після закінчення терміну дії страхового договору йому платять або однаковими частинами, або всю суму цілком.
«Поки що страхові компанії та НПФ не почали масових пенсійних виплат. Як цей процес відбуватиметься на практиці, ніхто не знає», — попереджає Алія Бахтіна, директор компанії «Алхімія Фінансів». Фінансові консультанти рекомендують ретельно вибирати НПФ або страхову компанію, керуючись при цьому кількома правилами. Бажано ознайомитися з історією діяльності керуючого пенсійним капіталом. НПФ краще вибрати в тій компанії з управління активами, що давно працює на ринку й має позитивну інвестиційну історію, принаймні в управлінні пайовими або корпоративними інвестфондами. СК також бажано вибрати з хорошою історією, яка вчасно погашає виплати за страховками.
Прозорість компаній — ще один критерій. На сайті НПФ має бути представлена повна інформація про структуру активів фонду, обсяг зібраних коштів, кількість учасників і вже здійснені виплати. Сумлінний страховик надасть клієнтові інформацію про обсяг зібраних премій і загальний розмір виплат клієнтам.
Алія Бахтіна вважає, що в НПФ масовий приплив інвесторів поки що не спостерігається, оскільки українці не довіряють довгостроковим інвестиційним програмам. «До того ж більшість представників середнього класу — потенційні клієнти НПФ і страховиків — наразі не думають про пенсію. Українці більше схильні витрачати гроші, ніж накопичувати. Яскраве підтвердження цього — бум кредитування у нашій країні», — міркує Алія Бахтіна. Фінконсультант вважає, що українським недержавним пенсійним фондам поки що далеко до рівня розвитку польських, чеських, балтійських, які концентрують кошти 40-50% працездатного населення. «Для розвитку НПФ потрібен добре розвинений фінансовий сектор — інструменти, у які НПФ можуть вигідно і водночас надійно інвестувати гроші вкладників», — вважає Алія Бахтіна. Наразі основні інструменти пенсійників — депозити, облігації та акції на фондовому ринку. Останній інструмент надійним не назвеш: вітчизняний фондовий ринок занадто малий, тому на нього впливають навіть незначні коливання світових ринків та дії кількох великих торгівців.
Ганна Плешакова прогнозує, що в перспективі року-двох в Україні з’являться накопичувальні пенсійні рахунки. «Якщо НБУ пропише відповідні норми для банків, багато фінустанов запропонують клієнтам послугу пенсійних рахунків. Продукт буде дуже популярним: населення вже довіряє банкам», — вважає вона. Щоправда, якою буде відсоткова ставка за такими рахунками, поки що не зрозуміло. «Найімовірніше, банки прив’яжуть ставки за накопичувальними банківськими рахунками до рівня інфляції, середньоринкової депозитної ставки або облікової ставки НБУ», — міркує фахівець.
З 2018 року громадяни зможуть перевести (передбачено пенсійною реформою) свої обов’язкові пенсійні заощадження з державного накопичувального фонду в недержавні пенсійні фонди, що істотно збільшить активи в управлінні НПФ.
«Розвиток ринку накопичувального страхування пришвидшить поява продуктів з високим інвестиційним доходом — так званих unit-linked (програми накопичувального страхування життя з високим інвестдоходом). Такі страховки дозволяють страховикам конкурувати не тільки з банківськими депозитами, а навіть із високодохідними ПІФами», — каже Павло Царук, голова правління ЗАТ «Страхова компанія «ТАС». Купуючи unit-linked-страховку, клієнт може самостійно вибрати інвестиційний інструмент для вкладення накопичених коштів.
Мало клієнтів
Ринок недержавного пенсійного забезпечення в Україні бурхливо розвивається. За даними Держфінпослуг, за минулий рік активи НПФ збільшилися майже на 100% — до 280,7 млн грн. Щоправда, порівняно з грішми інвестфондів (ПІФів і КІФів) активи НПФ — крапля в морі. У 2007-му активи інвестфондів в Україні сягнули 40 млрд грн. «Ринок недержавних пенсійних фондів далекий від насичення: учасники НПФ — це лише 1% активного населення України. У розвинених країнах у пенсійних фондах беруть участь 60-70% активного населення», — розповідає головний спеціаліст відділу адміністрування пенсійних фондів Parex Asset Management Ukraine Юлія Амеліна. Низьку активність українських вкладників менеджер КУА пояснює скромною історією НПФ на ринку: більшість фондів створені 3-4 роки тому і ще не встигли напрацювати історію пенсійних виплат. «До того ж діяльність пенсійних фондів мало зрозуміла обивателю — багато хто просто не знає, що це таке», — визнає Юлія Амеліна. За її словами, розвитку НПФ в Україні заважає відсутність централізованої бази даних про діяльність фондів: Держфінпослуг збирає показники роботи фондів, однак не публікує їх у відкритому доступі.
За невеликих порівняно з центрально- і східноєвропейськими країнами оборотів ринку в Україні працює велика кількість пенсійних фондів: на травень 2008-го зареєстровано 99 недержавних пенсійних фондів, їхніми учасниками були 278,7 тис. осіб. У Польщі діють 16 фондів, у яких перебувають 11 млн громадян. В Угорщині з 60 НПФ, створених у перші роки роботи ринку недержавного пенсійного забезпечення, залишився 21 (серед учасників 40% працездатного населення країни). Утім, з 99 українських НПФ половина практично не працюють: вони або тільки формують пенсійні активи і залучають вкладників, або зовсім заморожені, оскільки вже виконали свою функцію (створювалися для мінімізації оподаткування або відмивання грошей).
Безпосередні конкуренти НПФ — компанії зі страхування життя. В Україні учасників лайфових програм удесятеро більше, ніж пенсійних фондів, — 2,8 млн осіб (на кінець 2007-го). Утім, ринок страхування життя, як і ринок НПФ, перебуває на етапі свого становлення. У структурі всіх страхових премій, зібраних страховиками торік, на накопичувальні поліси припадає 3,5% страхового ринку.
Надійний, непрозорий
У надійності двох інструментів — страховки і вкладів у НПФ — фінконсультанти не сумніваються. У діяльності НПФ беруть участь одразу кілька юросіб: адміністратор (веде облік коштів), компанія з управління активами (КУА, керує грішми фонду) і банк-зберігач (обслуговує рахунки фонду і зберігає його активи). «Роботу НПФ в Україні контролюють три держоргани: Нацбанк, Держфінпослуг і ДКЦПФР. До того ж пенсійний фонд не може збанкрутувати: якщо НПФ ліквідують, усі кошти переводяться в інший пенсійний фонд, страхову організацію або банк. Тому втратити вклади в НПФ нереально», — запевняє Віталій Мельничук, віце-президент КУА «КІНТО». Щоправда, при цьому НПФ не гарантують дохідність своїм вкладникам.
Страховики теж гарантують збереження коштів. «Страховик повинен створити резерв у розмірі 100% його зобов’язань перед клієнтами. Також страховики формують додаткові гарантійні фонди», — каже Роман Деніс, національний менеджер Grawe Group в Україні.
Водночас діяльність НПФ і СК прозорою не назвеш. «Практично нереально порівняти показники різних фондів, оскільки немає зведеної статистики. До того ж, за словами представників Держфінпослуг, зараз НПФ не повністю розкривають інформацію про власників фондів», — каже Віталій Мельничук. Утім, страховий ринок порівняно з НПФ більш прозорий — показники діяльності всіх компаній можна знайти на сайті Держфінпослуг або Ліги страхових організацій України. Однак фінансова звітність страховиків, як і раніше, публікується із запізненням у кілька місяців.
Як накопичити на старість
Контракти попросили фінансового консультанта Алію Бахтіну, директора компанії «Алхімія Фінансів», скласти пенсійний план для інвестора Олександра з такими характеристиками:
• 26 років, неодружений, дітей немає
• заробітна плата $2 тис. на місяць
• через 30 років хотів би щомісяця отримувати пенсію в розмірі $2 тис.
Припустімо, що для накопичення майбутньої пенсії хлопець щомісяця інвестуватиме 10,5% заробітної плати. Зазвичай таку суму (10% доходу) можна відкладати без шкоди для добробуту інвестора. Пропоную Олександрові використати такі інвестиційні інструменти: накопичувальний поліс страхування життя ($45 на місяць), банківський депозит із продовженням терміну дії вкладу ($65 на місяць), пайові інвестиційні фонди та недержавні пенсійні фонди ($100 на місяць). Разом щомісяця Олександр відкладатиме по $210. Середня можлива дохідність інвестиційного портфеля протягом наступних 30 років — 15% річних (у перші роки інвестицій дохідність цих інструментів, найімовірніше, буде вищою, оскільки зараз банківські депозити приносять до 18% річних у гривні, а інвестфонди — до 70%, однак поступово вона знизиться).
Через 30 років сума накопичень становитиме $234,45 тис. Наприкінці періоду інвестицій Олександр може перенаправляти всю суму в інструмент із річною дохідністю 10% (наприклад, інвестиційний фонд або нерухомість). У цьому випадку щорічний дохід з накопиченої суми буде на рівні $23 445 тис., або $1953 на місяць. Таким чином, хлопець отримуватиме пенсію бажаного розміру і при цьому не витрачатиме накопичені гроші.
Ганна Плешакова,
заступник директора Агентства перспективних фінансових технологій: «У перший рік пенсійних інвестицій (розрахованих на 29 років) рекомендую вкладати в НПФ по 200 грн щомісяця. З 2-го по 10-й суму вкладень потрібно збільшувати на 10%, з 11-го по 29-й — на 5% (таким чином інвестор коригує свої вкладення на рівень інфляції та зростання зарплати). Передбачувана дохідність НПФ у перший рік інвестицій становитиме 30%, у 2-й — 25%, у 3-й — 20%, з 4-го по 7-й — менше на 1% щороку (19, 18, 17 і 16%), з восьмого по 19-й — 15% річних, з 20-го по 29-й — 10% річних.»
Головна сторінка
Публікації
